«21 спосіб мислити креативно» Майкла Міхалка
15 Передмова до нового видання Більшість людей вибирають закарлючку або чистий аркуш. Майже ніхто не ви- бирає ромбовидної точки. А саме вона свідчить про велику зосередженість і ґрун- товність, про багатство почуттів і вагомий внутрішній потенціал. У чистому аркуші вгадується порожнеча й беззмістовність. Аркуш із намальованою закарлючкою створює враження безладу та непослідовності. Безперечно, ви можете піддати сумніву правдивість цих тверджень. Але щоб переконати вас у їхній достовірності, хотів би запропонувати провести невеличкий мисленнєвий експеримент. Припустімо, ви перебуваєте поряд з людиною, яку страшенно любите. Також припустімо, що ви вже приготували щойно згадані три аркуші паперу. Уявіть собі, що вам потрібно вибрати аркуш паперу, який найбільше виражає вашу любов до цієї особи. Який із трьох аркушів ви виберете? Найімовір- ніше той, що праворуч, бо він сприймається як щось ціннісне, як те, що варто по- дарувати найдорожчій людині, йому притаманна певна значущість. Ми часто відчуваємо життєву порожнечу й зауважуємо непослідовність наших дій, а відтак думаємо про себе як про чистий аркуш паперу або закарлючку, але не про ромбик. Ми хотіли б вибрати ромбовидну точку, але якимось чином наше сприйняття власного «я» змушує нас відчути себе негідними цього, тому вагаємо- ся й вибираємо закарлючку або чистий аркуш паперу. Те саме відбувається й у житті. Нас приховано вчать, що ми живемо, а отже, є такими, якими є. Нас вчать, що люди — це відображення своїх генів, довкілля та природи. Тому ми змушені бути об’єктами. Нас вчать висловлюватися без «я». Коли ми замість «я» вживаємо якусь безособову форму, то тим самим себе страшенно обмежуємо. Говорити про себе як про щось безособове, без власного «я» — це завжди самообмеження, бо в та- кому разі ми не діємо й стаємо не активним суб’єктом , а пасивним об’єктом. Ви- словившись про себе безособово, ми вже не діємо самостійно, а зазнаємо впливу з боку зовнішніх сил. Коли ви бачите в собі об’єкта, то вірите тому, що про вас розповідають інші (батьки, вчителі, ровесники, колеги тощо). Ви стаєте тим, що про вас кажуть. На- приклад, вам хочеться стати артистом, але інші кажуть, що ви не маєте для цього таланту, освіти та потрібного хисту. Отже, безособовість каже вам: «Та за кого ти себе маєш? Ти — пересічна людина. Повертайся до реальності».
RkJQdWJsaXNoZXIy MjA3MDkx