«Карта днів» Ренсома Ріґґза
13 Т е, як наш мозок здатен сприймати щось нове або опира- тися цьому, викликає здивування. Я от щойно був пере- жив найбільш сюрреалістичне літо, яке лише можна було собі уявити, — попострибавши по минулих століттях, по- поприборкувавши невидимих монстрів, закохавшись у колиш- ню подругу свого дідуся, що застрягла в часі, — та тільки тепер, опинившись у своєму безбарвному сьогоденні, у своєму перед- місті у Флориді, у будинку, де я виріс, я усвідомив нарешті всю неймовірність пережитого мною. Тут зі мною був і Єнох, що розвалився на нашому бежевому розкладному дивані, знай посьорбуючи собі колу з келиха, який належав моєму батькові та на якому було зображено логотип американської футбольної команди «Тампа-Бей Баккенірз»; тут була й Олівія, котра відстебнула свої свинцеві черевики і тепер літала попід стелею, катаючись по колу на лопатях нашого вен- тилятора; тут були і Горацій та Г’ю, котрі розташувалися на нашій кухні — Горацій вивчав світлини на дверцятах холодиль- ника, а Г’ю тим часом нишпорив у пошуках якогось перекусу; тут була і Клер, котра, від здивування відкривши обидва свої роти, витріщалася на величезну чорну громадину нашого на- стінного телевізора; тут був і Мілард — декор-журнали моєї матусі, коли він їх гортав, наче самі собою піднімалися понад кавовим столиком, зависали в повітрі та відкривалися, і тільки обриси його босих стоп, видавлені на нашому пухнастому ки- лимі, свідчили, що то був саме він, а не якийсь полтергейст. Це була якась суміш світів, яку я тисячу разів уявляв собі, але ні- коли навіть не мріяв, що таке можливо насправді. Але тут і зараз переді мною були мої До та Після, які вступили в конфлікт зі вселенськими силами.
RkJQdWJsaXNoZXIy MjA3MDkx