«Карта днів» Ренсома Ріґґза
17 —Ми зазвичай замовляємо їжу з доставкою, — відповів я, наблизившись до нього. — Мої батьки по-справжньому не готують. —Тоді навіщо їм оця офігенно велика кухня? — вигукнув Горацій. — Може, я і досвідчений шеф-кухар, але я не можу зробити щось із нічого! Правда була в тому, що мій батько побачив колись оцю кухню в якомусь дизайнерському журналі й вирішив, що повинен її мати. Він виправдовував витрати на її придбання тим, що вони окупляться, щойно він навчиться готувати та почне влаштову- вати казкові кулінарні вечірки для всієї сім’ї, але, як і більшість його планів, ця затія також провалилася вже після кількох уро- ків кулінарії. Тож тепер ми мали цю надзвичайно дорогу кухню, яку використовували переважно, щоби приготувати замороже- ні напівфабрикати або розігріти вчорашню доставку. Та, замість сказати це вголос, я просто знизав плечима. —Я впевнена, у найближчі п’ять хвилин від голоду ви не помрете, — сказала пані Сапсан та вигнала з кухні обох: і Гора- ція, і Г’ю. —Отже, так, — звернулася вона потім до мене. — Я бачила, вас трохи похитувало, пане Портман. Із вами все гаразд? — Із кожною хвилиною дедалі краще, — відповів я дещо збентежено. — Імовірно, це у вас легкий напад петельного десинхроно- зу, — заявила пані Сапсан. —Певні процеси уповільнились. Це абсолютно нормально для мандрівників у часі, особливо для новачків. Усе це вона мені казала через плече, ні на мить не припиня- ючи ходити по кухні та зазирати до кожної кухонної шафки. —Симптоми зазвичай безсистемні, хоча й не завжди. Як довго ви вже відчуваєте запаморочення? — Звідтоді, як ви тут з’явилися. Але, правда, зі мною все добре… —Як щодо виразок, патологічних наростів, мігреней? —Нема. — Раптове порушення розумової діяльності? —А-а… це коли щось із пам’яттю?
RkJQdWJsaXNoZXIy MjA3MDkx