«Карта днів» Ренсома Ріґґза
18 —Петельний десинхроноз, якщо його не лікувати, це не жарт, пане Портман. Від цього навіть помирають. О! Печиво! — це вона знайшла в одній із шафок коробочку з печивом, витру- сила одну штуку собі на долоню та відправила її до рота. —А слимаки в калі? — продовжила вона, пережовуючи. Я ледве не вдавився сміхом: —Нема. —Незапланована вагітність? Емма відсахнулася: — Ви приколюєтесь! —Наскільки нам відомо, принаймні один раз таке вже було, — сказала пані Сапсан. Вона відклала коробку з печивом та пиль- но подивилася мені в очі. — Та особа була чоловіком. —Я не вагітний! — заявив я доволі голосно. — І слава богу! — почулося з вітальні. Пані Сапсан поплескала мене по плечі: —Схоже, що ви чистий. Однак, я повинна була вас попе редити. — І добре, що ви не зробили цього раніше, — відказав я, по- думавши, що інакше це перетворило б мене на параноїка, ко- трий ще місяць тому почав би потайки робити тести на вагіт- ність та вишукувати слимаків у власному калі. І мої батьки вже давно запроторили б мене до якоїсь психіатричної лікарні. — Доволі чесно, —підсумувала пані Сапсан. —А тепер, перш ніж ми зможемо розслабитися та насолодитися компанією одне одного, поговорімо про справи. І вона почала кроками описувати вузьке коло між двокамер- ною духовкою та кухонною раковиною. —Пункт перший: безпека та захист. Я вже дослідила пери- метр будинку. Усе нібито спокійно, але зовнішність буває оман- ливою. Чи є щось, що я повинна знати про ваших сусідів? —Що, наприклад? —Кримінальне минуле? Схильність до насильства? Колекції вогнепальної зброї? У нас було лише двоє сусідів: древня, як світ, місіс Меллов- руз — прикута до інвалідного візка вісімдесятирічна жінка, котра покидала свій будинок тільки за допомогою доглядаль-
RkJQdWJsaXNoZXIy MjA3MDkx