«Карта днів» Ренсома Ріґґза
32 Вибухнув сміх, який перед цим більшості з нас ледве вдава- лося стримувати. —Ти бачив її обличчя? — спитав Єнох. — Вона ладна була тебе вбити, Нулінґсе! Динаміка стосунків між дітьми та пані Сапсан трохи зсуну- лася в іншу площину. Тепер вони здавалися більше схожими на тінейджерів — справжніх, які помалу починали вже піддавати сумніву її авторитет. —Ви всі невиховані! — крикнула Клер. — Припиніть не гайно! Отже, не всі сумнівалися в авторитеті їхньої директорки. —А не здається тобі докучливим, коли тебе повчають через якусь дрібничку? — запитав Мілард. — Дрібничку ! — вигукнув Єнох та знову вибухнув сміхом. — У Міларда там дріб… ай! Це Клер укусила його за плече своїм ротом на потилиці, і поки Єнох потирав те місце, вона відповіла Міларду: —Ні, мені не здається. І це дивно з твого боку, що в змішаній компанії ти голий без усякої поважної причини. —А, дурня, — не погодився Мілард. — Чи непокоїть це ко- гось іще? Усі дівчата підняли руки. Мілард зітхнув. —Ну, добре. Я постараюсь бути повністю одягнутим віднині та на віки, аби моя біологія більше нікого не напружувала сво- їми голими фактами. * * * А далі ми все говорили та говорили. Треба було так багато на- долужити. Ми так швидко та непомітно скотилися до легкого панібратства, що здавалося, наче ми не бачились лише кілька днів, а насправді минуло вже шість тижнів. Багато що трапи- лося за цей час — принаймні з ними, — але до мене долітали тільки уривчасті повідомлення, які я отримував із листів, що їх мені надсилала Емма. Мої друзі по черзі описували мені свої пригоди, що вони пережили, досліджуючи дивні місця, куди
RkJQdWJsaXNoZXIy MjA3MDkx