«Карта днів» Ренсома Ріґґза
33 вони потрапляли через Панконтуркон. Правда, вони бували тільки в тих часових петлях, котрі попередньо були перевірені імбринами та визнані ними безпечними, оскільки не було до- стеменно відомо, які загрози чаяться за іншими дверима Пан- контуркону. Вони відвідали часову петлю в Стародавній Монголії та бачили там одного дивного пастуха, який розмовляв мовою овець, скеровуючи свою отару без допомоги палиці або пса, а тільки власним голосом. Олівії найбільше сподобалася ман- дрівка до петлі в Атлаських горах, що в Північній Африці, бо там в одному маленькому містечку жили такі ж, як і вона, дивні, котрі вміли левітувати. Скрізь понад містечком було натягнуто сіть, тож люди могли цілими днями пересуватися в усіх напрямках, не прив’язуючись до чогось важкого внизу, і все знай собі стрибали з місця на місце, наче акробати в не- вагомості. Існувала одна дуже популярна серед мандрівників часова петля і в басейні Амазонки: там було одне фантастичне місто, побудоване з живих дерев, чиє коріння та віття, дивним чином переплетене між собою, утворювало дороги, мости та будинки. Тамтешні дивні вміли маніпулювати рослинами так само, як і Фіона, — і Г’ю виявився настільки шокований та вра- жений цим фактом, що майже одразу поспішив звідти геть та повернувся назад до Диявольського Акра. —Було спекотно та дуже дошкуляли комахи, — розпові- дав далі Мілард, — але місцеві були неперевершено люб’яз ними та показали нам, як вони виготовляють із рослин фантас- тичні ліки. —А ще вони ходять на риболовлю зі спеціальною отрутою, яка тимчасово паралізує рибу, але не вбиває, — додала Емма, — і вони можуть просто вибрати з води тільки ту, яка їм потрібна. Дуже розумно. — Були ще й інші мандрівки, — озвалася Бронвін. — Ем, по- кажи Джейкобу свої знімки! Емма, що сиділа поруч зі мною, підхопилася з кушетки та побігла діставати світлини зі свого багажу. За хвилину вона по- вернулася з фотографіями в руці, і ми всі розсілися під торше- ром, щоб їх подивитися.
RkJQdWJsaXNoZXIy MjA3MDkx