«І розверзлося пекло… Світ у війні 1939-1945 років» Макса Гейстінґса
20 Геноцид євреїв став найпослідовнішим утіленням нацистської ідео- логії. В «Армагеддоні» я писав про тяжкі випробування в’язнів концта- борів, а тут натомість розгляну еволюцію Голокосту з погляду нацистів. На сучасному Заході досить поширене уявлення, ніби воювали через євреїв, тому варто підкреслити, що це було не так. Хоч Гітлер та його послідовники вирішили звинуватити їх у проблемах Європи та обра`зах Третього Рейху, причиною конфлікту між Німеччиною та членами антифашистської коаліції стала боротьба за владу й домінування на півкулі. Тяжке становище єврейського народу під нацистською окупа- цією здавалося відносно другорядним у тогочасних уявленнях як Чер- чилля та Рузвельта, так і Сталіна (що менш несподівано). У підсумку приблизно одна сьома всіх жертв нацизму й майже одна десята всіх загиблих під час війни виявилися євреями. Проте тоді переслідування цього етносу союзники сприймали просто як частину побічних втрат, що їх завдав Гітлер, так само, як росіяни й сьогодні сприймають Голо- кост. Обмежена увага союзників до становища євреїв у час війни була джерелом розчарування та гніву для їхніх освічених одновірців і відтоді спричиняє сильне обурення. Однак важливо усвідомити, що між 1939 та 1945 роками союзні держави розглядали війну лише як загрозу, що її становила Вісь їхнім інтересам, хоча Черчилль і називав такі інтереси великодушними та шляхетними словами. Одна з найважливіших істин, що стосуються війни, а фактично й усієї людської діяльності, — те, що люди можуть тлумачити події, які трапляються з ними, лише в контексті власних обставин. Той факт, що і об’єктивно, і статистично страждання одних людей були менш жахливі, ніж страждання людей в інших частинах світу, не важливий для тих, кого стосуються ці страждання. Якби британському або аме- риканському солдатові, який пережив мінометний обстріл і бачив, як навколо нього вмирають товариші, сказали, що втрати СРСР набага- то більші, це здалося б йому неймовірним. Голодний француз або навіть англійська домогосподарка, утомлені одноманітними пайками, образилися б, якби їх закли`кали подумати про те, що в блокадному Ленінграді голодні люди їдять одне одного, а в Західній Бенґалії — продають своїх доньок. Мало кого з тих людей, які пережили нальоти Люфтваффе на Лондон у 1940—1941 роках, заспокоїло б те, що німці та японці пізніше матимуть набагато більші втрати від союзницьких бомбардувань, зазнавши небаченого спустошення. Обов’язок та при- вілей істориків полягає в тому, щоб виявляти релятивізм у такий спо- сіб, якого неможливо очікувати від сучасників тих подій. Майже ко-
RkJQdWJsaXNoZXIy MjA3MDkx