«І розверзлося пекло… Світ у війні 1939-1945 років» Макса Гейстінґса
21 жен, хто брав участь у війні, певною мірою зазнав страждань: різний масштаб і неоднорідність їхніх випробувань становлять теми цієї книж- ки. Однак те, що становище іншого народу було гірше за становище твого, мало сприяло особистому стоїцизму. Деякі аспекти життєвого досвіду під час війни були майже універ- сальні: страх і горе; призов юнаків і дівчат, змушених витримати нову реальність, що геть різнилася від тієї реальності, яку вони собі виби- рали, часто зі зброєю, а в гіршому випадку — у становищі рабів. Бум у проституції став трагічним світовим явищем, що заслуговує на окре- му книжку. Цей конфлікт спричинив багато масових переселень. Деякі з таких міграцій були організовані: половина населення Бри- танії змінила місце проживання під час війни, а багато американців знайшли нову роботу в незнайомих місцях. Проте в інших регіонах мільйони людей були вирвані зі своїх спільнот за жахливих обставин і постали перед випробуваннями, що часто вбивали їх. «Дивні зараз часи, — писала невідома берлінка 22 квітня 1945 року в одному з ве- ликих щоденників цієї війни, — історія, яку випробовуєш на власній шкурі, те, про що не розкажуть в оповідках і не заспівають у піснях. Однак коли глянути на неї уважніше, то історія набагато складніша — у ній немає нічого, крім тягаря та страхів. Завтра я піду шукати кро- пиву й дістану трохи вугілля». Характер бойового досвіду змінювався від держави до держави, від війська до війська. У межах армій стрільці мали набагато вищий ризик і більші труднощі, ніж мільйони у військах підтримки. Загальна смерт- ність у збройних силах США становила лише 5 осіб на 1 000 призва- них; переважно ті, хто служив, постали перед загрозами, не більшими, ніж у звичайному цивільному житті. Кількість американців, які втра- тили кінцівки в боях, становила сімнадцять тисяч, тоді як сто тисяч робітників отримали таке саме каліцтво внаслідок травм на виробни- цтві в роки війни. Люди, що опинилися на полях битв тоді, коли їхні держави відступали, постраждали сильніше, ніж ті, хто служив у часи перемог; вояки союзних армій, які бачили військові дії лише в 1944— 1945 роках, зі статистичного погляду мали набагато більші шанси вижити, ніж, наприклад, екіпажі літаків або підводних човнів, які почали служити раніше, коли справи в союзників були погані. Моя історія надає особливого значення поглядам і переживанням «знизу», голосам малих людей, а не великих; про полководців 1939— 1945 років я вже багато писав в інших книжках. Тогочасні щоденники й листи фіксують те, що робили люди або що робилося для людей, але
RkJQdWJsaXNoZXIy MjA3MDkx