«І розверзлося пекло… Світ у війні 1939-1945 років» Макса Гейстінґса
26 повідомляв із польської столиці: «Як послухати розмови людей, то мож- на подумати, що великий промисловий колос —це Польща, а не Німеч- чина». Міністр закордонних справ Муссоліні, його зять граф Ґалеаццо Чано попередив польського посла в Римі, що коли його країна опирати- меться територіальним претензіям Гітлера, то воюватиме з ним сама й «буде швидко перетворена на купу руїн». Посол не став заперечувати, але туманно заявив, що «деякий імовірний успіх… міг би додати Польщі більше сили». УБританії газети лорда Бівербрука оголосили провокацій- ною непокору Варшави погрозам Гітлера. Польська держава із 30-мільйонним населенням, з якого майже міль- йон становили етнічні німці, п’ять мільйонів — українці та три міль- йони — євреї, протрималася у визначених Версальським договором кордонах лише двадцять років. У 1919—1921 роках Польща боролася з більшовиками, відстоюючи незалежність від тривалого російського панування. Станом на 1939 рік країною керувала військова хунта, хоч історик Норман Дейвіс стверджує: «У Польщі були і злидні, і неспра- ведливість, однак там не було масового голоду або масових убивств, як в СРСР, і там не вдавалися до огидних методів фашизму або сталінізму». Найогиднішим виявом польського націоналізму був антисемітизм, уті- лений у квотах на вступ євреїв до університетів. З погляду як Берліна, так і МосквиПольська держава була зобов’язана своїм існуванням лише форс-мажору у вигляді союзників 1919 року й не мала легітимності. У таємному протоколі до нацистсько-радянського пакту, підписаного 23 серпня 1939 року, Гітлер і Сталін домовилися поділити та ліквідувати Польщу. Хоч поляки і сприймали Радянський Союз як історичного ворога, вони забули про його нещодавні плани щодо них і натомість були зайняті тим, що намагалися зірвати задуми Німеччини. Поляки розуміли, що їхня погано озброєна армія не зможе здолати Вермахт; усі свої сподівання вони покладали на англо-фран- цузький наступ на заході, який розділив би німецькі сили. «З огляду на безнадійний стан військової сфери у Польщі, — писав її посол у Лон- доні граф Едвард Рачинський, —моєю головною турботою було гаран- тувати, що ми не вступимо у війну з Німеччиною, не отримавши не- гайної допомоги від наших союзників». У березні 1939 року британський та французький уряди дали гарантії, оформлені в дальших угодах, що в разі німецької агресії проти Польщі вони воюватимуть. Франція обіцяла військовому командуванню у Вар- шаві, що, коли станеться найгірше, її армія атакує гітлерівську лінію Зіґфріда протягом тринадцяти днів після проведення мобілізації. Брита-
RkJQdWJsaXNoZXIy MjA3MDkx