«І розверзлося пекло… Світ у війні 1939-1945 років» Макса Гейстінґса
29 Ефраїм Бляйхман, 16-річний єврей із Камйонки, був серед тисяч меш- канців, яких викликалинаміську площу,щоб ті заслухали зверненнямера: «Ми співали польський гімн, проголошуючи, що Польща ще не вмерла, і схожу пісню, яка обіцяла, що жоден німець не плюне нам в обличчя». Пйотр Тарчинський, 26-річний фабричний клерк, хворів кілька тижнів перед тим, як був мобілізований. Однак коли він повідомив командирові своєї артилерійської батареї, що нездужає, полковник відреагував жвавою патріотичною промовою та «сказав, що він упевнений: варто мені лише опинитися в сідлі, я почуватимуся набагато краще». Озброєння так браку- вало, що полк не виділив Тарчинському особистої зброї; утім, він отримав передбаченого правилами бойового коня — огира на прізвисько «Вояк». Інструктор ВПС Вітольд Урбанович проводив навчальний повітряний бій зі своїм учнем у небі надДембліном, коли здивовано помітив, як у кри- лах його літака з’являються дірки. Швидко приземлившись, він побачив, як через поле біжить, кричачи, товариш-офіцер: «Тиживий, Вітольде? Тебе не поранили?» Урбанович запитав: «Що в біса відбувається?» Товариш відповів: «Тобі варто піти до церкви й поставити свічку. Тебе щойно ата- кував «мессершміт!» Оголеність польської системи оборони була помітна скрізь. Пілот-винищувач Францішек Корніцький злітав у повітря двічі — 1 та 2 вересня. У першому випадку він переслідував німецький літак, який легко відірвався від нього. У другому випадку, коли його кулемети закли- нило, Корніцький спробував прочистити їх, відкотити й відновити атаку. Коли літак робив віраж, ремені, що тримали пілота у відкритій кабіні, розірвалися; він вилетів у небо та спантеличено спустився на парашуті. О п’ятій годині вечора біля села Кроянти польські кавалеристи-улани отримали наказ контратакувати, щоб прикрити відступ сусідньої піхоти. Коли вони вишикували лави й витягли шаблі, ад’ютант капітан Ґод левський запропонував наступати пішки. «Юначе, — роздратовано від- повів командир полку полковник Масталєж, — я добре знаю, що озна- чає виконувати неможливий наказ». Пригнувшись до ший своїх коней, 250 чоловіків поїхали відкритим полем. Німецькі піхотинці втекли з їх- нього шляху, але за ними стояли бронемашини, що знищили уланів ку- леметним вогнем. Багато коней попадало на землю, а деякі гнали далі без вершників. За кілька хвилин половина тих, хто атакував, були мертві, зокрема й полковникМасталєж. Уцілілі спантеличено відступили; тепер вони були непотребом із минулого століття. Французьке командування переконувало поляків зосередити війська за трьома великими річками в центрі країни, але варшавський уряд вва- жав, що важливіше захистити весь польсько-німецький кордон завдовжки
RkJQdWJsaXNoZXIy MjA3MDkx