«І розверзлося пекло… Світ у війні 1939-1945 років» Макса Гейстінґса
30 в півтори тисячі кілометрів насамперед через те, що більша частина польської промисловості розташована на заході; тож деякі дивізії стали відповідати за ділянки фронту у тридцять кілометрів завдовжки, хоч їхніх сил — приблизно п’ятнадцять тисяч осіб — заледве вистачало, щоб при- крити п’ять-сім кілометрів. Німецькі війська наступали у трьох напрям- ках — з півночі, півдня й заходу, просуваючись углиб країни, що чинила неефективний опір, і залишаючи її захисників у «котлах». ЛітакиЛюфтваф- фе безпосередньо підтримували бронетанкові війська, а такожздійснювали спустошливі бомбардування Варшави, Лодзі, Дембліна й Сандомира. Німці з безжальною неупередженістю обстрілювали й бомбардували польські війська та цивільне населення, однак деяким жертвам потрібен був час, щоб усвідомити серйозність загрози. Після першої хвилі атак дружина польського князя Павла Сапєги Вірґілія, народжена в Америці, заспокоювала чоловіка: «Бачиш, ці бомби не такі й страшні. Їхнє гавкан- ня гірше за їхні укуси». Коли вночі 1 вересня дві бомби впали в парку родинної садиби Сморчевських у Тарногурі, мати витягла з ліжок двох малих синів, Ральфа та Марка, і побігла разом із ними та іншими моло- дими втікачами ховатися в ліс. «Оговтавшись від шоку, — писав пізніше Ральф, — ми подивилися одне на одного й вибухнули нестримним смі- хом. Який дивний ми мали вигляд: строката компанія молоді — дехто в піжамах, інші в куртках, накинутих на білизну, — безцільно стоїть під деревами, граючись із протигазами. Ми вирішили вертатися додому». Утім, невдовзі стало вже не до сміху: населенню Польщі довелося ви- знати руйнівну силу Люфтваффе. «Мене розбудили виття сирен і звуки вибухів, — писав дипломат Адам Кручкевич у Варшаві. — За вікном я побачив німецькі літаки, що неслися на неймовірно низькій висоті й невимушено скидали бомби. З дахів деяких будівель вели безцільний кулеметний вогонь, але польських літаків не було…Місто було приголом шене майже повним браком протиповітряної оборони. Жителі відчували гірке розчарування». Місто Луцьк * спростувало свою назву: рано-вранці на нього впала дюжина німецьких бомб, убивши багато людей, здебіль- шого дітей, які йшли у школу. Безсилі жертви називали безхмарне небо тих вересневих днів «прокляттям Польщі». Пілот Б. Й. Соляк писав: «Сморід від горіння й коричнева завіса диму заповнили все повітря на- вколо нашого містечка». Сховавши свій неозброєний літак під якимись деревами, Соляк рушив додому й дорогою зустрів селянина, «який вів коня, чий бік був вкритий засохлою кров’ю. Кінь торкався ніздрями * В оригіналі автор передає польську назву міста luck , асоціюючи її з англійським словом luck — «удача, успіх, талан», що має схоже написання, але іншу вимову. ( Прим. пер. )
RkJQdWJsaXNoZXIy MjA3MDkx