18 безсонням. Сон, як вода чи їжа — те, без чого людина жити не може. «Абатство» — свого роду сучасний храм, де можна заспокоїти психологічних демонів. Люди платять купу грошей тільки для того, щоб зануритися у свої ліжка. Я стукаю по моніторах, намагаючись повернути їх до життя, але картинка мерехтить. Даю моніторам спокій і терпляче чекаю на ліфт, бо занадто втомлений, щоб підійматися по сходах. На столику біля ліфта розкидана купа журналів, і я беру один з примірників New Scientist, гортаю його, поки чекаю, бачу чергову згадку про «Абатство» в невеликому розділі новин. Ми надаємо додаткові послуги — консультування з кримінальних справ по всьому світу, окрім цього підписали вигідні контракти з Міською поліцією Лондона й іншими правоохоронними органами. За цим усім зрештою слідкує професорка Блум, як її колись назвали «гуру сну Великої Британії» в газеті The Times, стаття й досі висить на стіні в її кабінеті. Ліфт підіймається вгору, я раптово розумію, що знаю кожен дюйм цієї будівлі. Намагаюсь підрахувати, скільки ночей було втрачено через одну таку примху Блум. Однозначно, забагато. Але справа Анни О — це інше, Блум не дражнила б мене цим, Анна О — це своєрідний святий ґрааль для будь-якого експерта зі сну. Відтоді як це сталось, понад чотири роки тому, вона все ще лишається загадкою, яку ніхто не зміг розгадати. Ні, Блум не така жорстока, принаймні не зі мною. Нарешті я досягаю верхнього поверху — це так зване виконавче крило. Хоча насправді це більше схоже на складську кімнату з інтер’єром у стилі Алькатрасу, що призначена лише для працівників. Семеро з нас працюють тут повний робочий день, інші десятеро допоміжних
RkJQdWJsaXNoZXIy MjA3MDkx