пояснити мені, що відбувається? — заходжу в кабінет, хижий чоловік підіймається, зблизька він має більш поважний вигляд. Волосся його жорстке, але достатньо гарно вкладене, думаю, йому приблизно п’ятдесят, він має схожий на дзьоб ніс та V-подібну лінію росту волосся, на його столі лежить тека з гербом «Міністерство юстиції». Мої долоні починають пітніти, Блум говорила серйозно, ця справа вище правоохоронних органів, навіть вище НКА. Міністерство юстиції — це урядовий рівень. —Вибач, — говорить Блум, — але це справді не могло чекати. Докторе Бенедикт Прінс, дозвольте представити вам Стівена Доннелі — заступника директора з юридичних питань Міністерства юстиції. Доннелі простягає руку й тисне мою, він затримує на мені погляд й говорить: —Перш ніж ми почнемо, докторе Прінс, я повинен вас ознайомити з правилами клініки. —Що, справді? — я стримую подив. —Так. Наприкінці вам потрібно буде підписати декілька паперів, якщо ви не проти, — він говорить у ніс, час від часу пошморгуючи. —Про що ви говорите? —Перше — цієї зустрічі вночі не було. Друге — ви ніколи не зустрічали мене. Третє — все, що ви почуєте в цій кімнаті, залишиться в цих стінах. Якщо хтось запитає, ви повернулись в офіс, щоб забрати документи пацієнтів, перш ніж вирушити додому. Це зрозуміло? Я хочу засміятися, але бачу, що він не жартує: —Що це означає? —Я так розумію, це «так»? —А у мене є вибір? — Не думаю, — Доннелі підставляє вільний стілець, — будь ласка, сідайте.
RkJQdWJsaXNoZXIy MjA3MDkx