21 — Як у кого. Залежить від організму. — Із його фобіями та шмаркальними зимами акліматизація, мабуть, триватиме впродовж усієї мандрівки. — У голосі Віталія знову бриніла та дивна суміш співчуття та зневаги. — Замовкни, Вєталь. Остап знову розкашлявся, чим привернув погляд двох військових. Вони не відходили від українців уже кілька хвилин. — Я піду по анкетки, а ви пошукайте ручки. Бажано чотири, щоб швидше вийти з цієї зорової в’язниці. — Фарбована білявка скинула наплічник на землю, зав’язала довге кучеряве волосся у вузол і рушила до столикa, біля якого скупчилися розгублені іноземці. Віталій поглядом погладжував звабливі риси її оголених ніг. — Гадаєш, їй дозволять розгулювати Фесом в таких коротких шортиках? — Ні. Рамадан, можливо, і виручить на деякий час, але довгу сукню таки доведеться вдягнути. Остап перехопив погляд одногрупника. Його прихована хтивість поступалася захопленню. — Слину підітри, вона не з твоєї ліги. — А з чиєї? Твоєї? Ха! — напівгрек грайливо розкуйовдив волосся, від чого ще більше став схожим на балканця. Це було його завченим прийомом, коли поруч з’являлася симпатична дівчина. Незабаром Марта повернулася, стискаючи у руці про всяк випадок шість анкет. Кожен взявся заповнювати поля причини візиту до Марокко, термiну перебування, місця проживання та вiдповiдних паспортних даних. Зі слів молодого француза у смокінгу, з яким дівчина встигла перекинутись двома словами біля столика, такі анкети іноземці повинні були заповнювати у кожному готелі та хостелі, лікарні, відділку поліції чи будь-якій іншій установі. Такі реєстрації допомагали контролювати потік туристів поіменно, відстежувати їхні дії та останнє місцеперебування.
RkJQdWJsaXNoZXIy MjA3MDkx