«Притулок пророцтв» Деніела Кіза
9 —Рейвен, я прийшла по тебе. —Батько, цей, зняв примусовий нагляд для уникнення само- губства? —Чергова медсестра каже, що ти вже три дні погоджуєшся співпрацювати. —Тож я можу повернутися до обов’язків сестри-волонтерки? —Містер Ясон Тедеску, новий пацієнт у лазареті, хоче з то- бою поговорити. Він каже, що ти була його найкращою студент- кою акторського мистецтва у Вейбриджському університеті. —Звичайно. Я піду до нього. —Спершу сходи помийся і одягнися. У ванній медсестра допомогла їй прийняти душ і змінила по в’язки на руках. Коли вона подала Рейвен біло-червону уніфор- му, схожу на смугастий льодяник, дівчина усміхнулась: —Коли вдягаю це, то завжди згадую Різдво. —Ти даруєш усмішки пораненим солдатам та іншим хворим. Ти завжди у центрі уваги. Дозволь, я тебе гарно зачешу, перш ніж ти підеш до містера Тедеску. Від різких дотиків щітки шкіру на голові посіпувало. Її ще ніхто не розчісував з того часу, як мати наклала на себе руки. Рейвен заплющила очі. Коли Сойєр відклала щітку, вона про- шепотіла: —Не зупиняйся. —Маєш гарний вигляд, Рейвен. Вона розплющила очі й угледіла на своїй спідниці біляві пасма. —Ти мені волосся повисмикувала, дурепо! —Воно завжди трохи вилазить, нічого страшного. Рейвен стиснула праву руку в кулак і замахнулася, але Сойєр перехопила її в повітрі і викрутила за спину. —Опануй себе, Рейвен, бо інакше писати у твоїй картці, що ти і далі розмовляєш з покійною сестрою. —Ні! Я не хочу, щоб батько знову посадив мене під замок. —Поводитимешся спокійно? —Обіцяю. —Ти вже багато разів обіцяти. Покажи руки, обидві. Рейвен розтиснула пальці і змахнула руками перед собою. —Бачиш?
RkJQdWJsaXNoZXIy MjA3MDkx