«Притулок пророцтв» Деніела Кіза
1 2 римовані катрени, схожі на пророцтва Нострадамуса. Тільки-но вона зібралася покласти їх на місце, як він повернувся, витира- ючи руки, і застав її з паперами в руках. —Як ти посміла чіпати речі на моєму столі? —Перепрошую, містере Тедеску. Я думала, це нова п’єса. Він здійняв догори стиснутий кулак. Рейвен скочила на ноги, а він погнався за нею навколо столу. —Не бийте мене. Його зупинив стук у двері. Якийсь студент просунув голову в кабінет. —Пробачте, що запізнився. Вона відштовхнула Тедеску і вибігла в коридор. І до цієї миті більше його не бачила. —Містере Тедеску, думаєте, я могла забути той останній день? Викладач швидко зиркнув у бік ширми, за якою виднілася по- стать Сойєр. —Ідіть звідси, сестро! Це приватна розмова! Сойєр відступила, до них долинуло лопотіння її взуття. —Ти завжди миттєво запам’ятовувала ролі. Пригадуєш, що було в тих паперах? …рейвен, твій паразит-учитель акторського мисте- цтва просить розіграти сцену з його п’єски в трьох актах про драконячі зуби… Вона проігнорувала голос у голові і з пам’яті повторила йому прочитані колись рядки. —Завдяки вашим лекціям я зрозуміла частину образів і алю- зій, та все одно це якась нісенітниця. —Справжнє значення цих пророцтв знають тільки мої това- риші із «Сімнадцятого листопада» та МЕХ. —Що, в біса, таке «Сімнадцяте листопада» та МЕХ? Через настирливий високий голос у голові Рейвен не розчула відповіді Тедеску, та зненацька він нахилився вперед на своєму візку, схопив її обома руками за горло і почав душити. —Я не можу відпустити тебе живою, сучко. Рейвен спробувала вирватися, та він тримав її міцно. Пальці все дужче стискалися на її горлі.
RkJQdWJsaXNoZXIy MjA3MDkx