«Притулок пророцтв» Деніела Кіза
18 Це був містер Тедеску. Він біг до неї. Руки простягнуті, готові її схопити. —Помри, Рейвен! Ти мусиш померти! —Ану геть звідси, старий. Не лізь, — сказав Зорба. Однак Тедеску не зупинявся. Зорба двічі вистрелив. З-під лікарняної сорочки бризнула кров. Тедеску повалився на підлогу. Той, що з милицею, виринув з-за рогу і пошкутильгав до тіла. Промовив сухим, скрипучим голосом: —Дурню! Та це ж він! Він телефонувати звідси, щоб ми його тут підібрати. Зорба нахилився і пильно оглянув обличчя. —Я не знав. Я ніколи не бачив Тедеску. Що він робить у афін- ській божевільні? —Казати, що дівчина пам’ятає план, тож він має її вбити. Із горла вмираючого вирвався булькіт. Чоловік на милицях схилився над тілом. —Ясоне, пробач мого сина-ідіота.Що хочеш, щоб ми зробити? —Операція «Зуби дракона», проводьте її без мене. —У нас немає плану. Тедеску показав на Рейвен. —Вона знає. Його очі погасли, а голова звисла набік. Той, що назвався Зорбою, перевів погляд на Рейвен. —Що він мав на увазі? Що ти знаєш? … швидше думай, рейвен … —Мабуть, те, що ми знайомі. У коледжі він був моїм виклада- чем акторського мистецтва на гуртку грецького театру. Я навіть не знала, що він тут. Він струсонув Рейвен. —Веди мене до доктора Слейда. —Ні. —Тоді я і тебе вб’ю, а потім все одно його знайду. Зорба приставив гаряче дуло до її чола. Воно обпекло їй шкіру. —Хочеш померти нізащо? —Мені начхати. —Якщо залишишся зі мною, я збережу тобі життя.
RkJQdWJsaXNoZXIy MjA3MDkx