«Притулок пророцтв» Деніела Кіза
1 9 Рейвен завагалася. Глянула на тіло Тедеску на підлозі. Нарешті кивнула. Провела Зорбу до кабінету з табличкою «Головний лі- кар». Він посмикав клямку. Замкнено. Зорба вистрелив у замко- ву шпарину, а тоді ногою розчинив двері. Батько стояв за своїм столом, тримаючи в одній руці пістолет, а в другій — телефонну слухавку. —Рейвен знає про план теракту в Штатах, який задумав Те- деску, — кричав він у мікрофон. — Але його дружки вже тут. —Докторе Слейд, покладіть слухавку і киньте пістолет або я вб’ю вашу дочку. —Вона нічого не знає. —Зате ви знаєте. Розкажіть нам, або вона помре на ваших очах. Усе ще притискаючи слухавку до лівого вуха, батько подивився на Зорбу. Потім на неї. —Пробач мені, Рейвен. Батько випустив кулю собі в голову. Скривавлений телефон упав на підлогу. Його тіло повалилося на стіл. —Ні, тату! Ні!—скрикнула Рейвен. Хотіла кинутися до нього, та Зорба тримав її міцно. —Пізно. Він залишив тебе розгрібати все самотужки. У кабінет влетіли ще двоє бойовиків у масках. —Алексі, з тобою все гаразд? — вигукнув товстун. Той, що з зубочисткою, стусонув його в плече. —Жодних імен! …ага, то він — не зорба, а алексі… —Немає значення, — втрутився однорукий.— «Сімнадцяте листопада» і так нікого не залишає живим. —Дівчину теж убий, — зарепетував товстун. —Не треба, — заперечив той, що з милицею. — Можливо, останні слова Тедеску означати, що вона знає пророцтва. Беремо її з собою. Алексі-Зорба обернувся до товстуна. —Ви перехопили медсестру? Зубочистка під маскою застрибала туди-сюди. —Вона втекти за задні двері, перш ніж ми там були. Її машина стояти в провулку. Вона поїхати швидко. —А з цією що робимо? — спитав однорукий.
RkJQdWJsaXNoZXIy MjA3MDkx