«Притулок пророцтв» Деніела Кіза
28 —Я почула кілька рядків з того тексту. Якщо мені пощастить дістатися до Рейвен, першніжвони її вб’ють, я витягну з неї і решту. —Звідки така впевненість? —Не забувайте, я була її медсестрою в психіатрії. Її батько діа- гностував у дівчини два розлади особистості, межовий та істеричний. —У людей із Заходу купа всіляких розладів особистості. І що це нам дає? —Як один із симптомів межового розладу, довколишній світ здається їй нереальним. Вона й сама здається собі нереальною. Буває, Рейвен бачить і чує себе, ніби це не вона, а інша людина. —Ніби перебуваєш поза власним тілом? —Так, а ще це нагадує множинну особистість, тільки без про- валів у пам’яті. —Алеж усе це— її внутрішні відчуття. Як вони проявляються? —Калічення самої себе, суїцидальна поведінка. Від страху бути на самоті хворі часто йдуть на найвідчайдушніші вчинки, щоб тільки їх не залишали. Таких кладуть у лікарню як шизофреників, зазвичай не довше, ніж на півроку. Їхній девіз добре відомий: «Я тебе ненавиджу. Не залишай мене». —І як ця межова хвороба поєднується з… як ти це назвала? Істеричним розладом? —Через цей розлад вона дуже жвава і мелодраматична. Лю- бить завжди бути в центрі уваги. Надзвичайно легко піддається навіюванню і вміє знаджувати. —Гримуча суміш, що й казати. Що збираєшся робити? —Раніше батько її часто гіпнотизував. Гадаю, після розмови з Тедеску він саме це і зробив. Моя пропозиція: нехай «Сімнадця- те листопада» спробує витягти з неї деталі операції, які він за- шифрував у вигляді пророцтв. Якщо в них не вийде, я заберу її і сама спробую здобути над нею контроль. —Чудово, Фатімо. Тоді залишайся в Афінах. —Поки я не вступила в контакт із «Сімнадцятим листопада», вони нам справді потрібні? —Коли Тедеску на нас вийшов, наша розвідка доповіла, що він організував у трьох великих містах США мережу сплячих агентів із місцевих греків. Зараз більшість з них — вже старші. Якщо його улюблениця, як ти кажеш, запам’ятала пророцтва,
RkJQdWJsaXNoZXIy MjA3MDkx