«Притулок пророцтв» Деніела Кіза
29 у яких ідеться про об’єкти атаки, нашу зброю і спосіб її викорис- тання, ми маємо знати, що їй відомо. —Згодна, генералко. —Тепер, коли ти знайшла їхню схованку, встановлюй кон- такт. Якщо «Сімнадцяте листопада» не погодиться або якщо їм не вдасться витягти з дівчини загадку, не зупиняйся ні перед чим, але привези її сюди, до Ашрафу. Я не сумніваюся, що з твоєю підготовкою ти зумієш її розколоти. —Буде зроблено. — Іншалла . —Так, генералко, якщо на те буде воля Аллаха. — Салам алейкум , Фатімо. — Алейкум салам . Розділ 5 Афіни Рейвен будили спалахи яскравого світла. Всю ніч. Кожну ніч. Ввімкнули—вимкнули, ввімкнули—вимкнули. Скільки минуло днів? Треба вести відлік. Світло завжди вимикали дуже швидко, і вона не встигала зорієнтуватися. Знову темно. Вона слабка і спантеличена. У роті пересохло. Як вести відлік днів і ночей? Немає нічого, чим би можна було видряпувати позначки на стіні. Рейвен провела пальцями по шес- ти старих шрамах на животі, які вирізáла на пам’ять щоразу, коли батько зачиняв її в божевільні. Її засліпив тонкий промінь світла. Рука кинула Рейвен баклаж- ку. Якраз вчасно. Вона жадібно припала до прохолодної води. Вирішено. Тепер вона татуюватиме календар у себе на шкірі. З моменту викрадення минуло чотири чи п’ять днів. Рейвен за- котила правий рукав блузки і видряпала нігтями п’ять рисочок. Запах крові доводив, що їй це не сниться. Від болю вона повер- нулася до реальності. Наступного дня після того, як їй дали воду, Рейвен закалатала у двері. —Випустіть мене! Я хочу пісяти!
RkJQdWJsaXNoZXIy MjA3MDkx