«Atlas Obscura. Найдивовижніші місця планети»
А н г л і я?/?2 1 Меморіал героїчній самопожертві Лондон Золотий ювілей перебування на престолі короле- ви Вікторії, який припав на 1887 рік і знаменував 50 років її правління, став для британців чудовим приводом відзначити могутність їхньої імперії. Бу- ло влаштовано безліч різноманітних королівських святкувань, та несподівано скромну ідею ушану- вати підказав митець Джордж Фредерік Воттс. Він запропонував створити меморіал, щоб вша- нувати звичайних людей, які пожертвували своїм життям для порятунку інших. Художник переймав- ся проблемою соціальної справедливості для ро- бочого класу і хотів, щоб запам’ятали людей, які зважилися на героїчні вчинки. Тоді його пропози- цію не підтримали, але 13 років по тому в міському Парку поштарів було урочисто відкрито Меморіал героїчній самопожертві. Він складався із чотирьох прикріплених до стіни мармурових плит, присвяче- них чотирьом людям, які загинули героїчною смер- тю. На одній із них увіковічнено ім’я Мері Роджерс, стюардеси пасажирського порому. Коли 30 берез- ня 1899 року корабель почав тонути, вона віддала свій рятувальний жилет іншому пасажирові та при- рекла себе на смерть. Відтоді до перших плит меморіалу додалося 50 нових. Останню було встановлено у 2009 році. Ось кілька з-поміж дивовижних історій: про 19-річ- ного Вільяма Дональда, який «потонув у річці Лі, намагаючись врятувати хлопця, що заплутався у во- доростях»; про Томаса Сімпсона, який «помер від виснаження після того, як урятував багатьох людей із розколотої криги на Гайґейтських ставках»; про Джорджа Фредеріка Сімондса, який «кинувся в охо- плений вогнем будинок, щоб урятувати літню вдову, і помер від отриманих опіків». Парк поштарів, Сент-Мартінс-ле-Ґранд, Лондон. Парк роз- ташований неподалік станції метро «Сент-Пол», що на- лежить до центральної лінії Лондонського метрополітену. 51,517534 пн. ш., 0,097751 зх. д. У Парку поштарів є стіна, на якій розміщено трагічні, проте натхненні епітафії, присвячені людям, які пожертвували собою заради інших. «Різницева машина№ 2» Лондон У Вікторіанську епоху ледь не ви- найшли комп’ютер. Це майже вда- лося Чарльзові Беббіджу з його «Різницевою машиною», створе- ною 1822 року, — величезним громіздким пристроєм із важеля- ми і шестернями, здатним генеру- вати математичні таблиці. Ця машина пропонувала про- думані рішення на випадок люд- ської помилки у складних обчис- леннях, але виявилася занадто великою, складною і важкою для масового виробництва. Урядові дотації дали Беббіджу змогу на- йняти механіка, Джозефа Кле- мента, однак протягом десяти років роботи і нескінченних супе речок через ціни Клемент скон- струював лише невелику частину прототипу машини. Не злякавшись практичних об- межень і незручностей робочого місця, Беббідж узявся за проекту- вання «Різницевої машини № 2». Ця версія мала бути компактні- ша: вагою 5 т, із 5000 деталей та 3,4 м завдовжки. Утім вона теж не стала робочоюмоделлю. Беббідж помер у 1871 році, залишивши по собі купу записів та ескізів машин, які значно випереджали інженер- ні можливості тієї епохи. У 1985 році, більш ніж через століття після смерті Беббіджа, Лондонський музей науки оголо- сив про намір з’ясувати придат- ність його машини й сконструю вати «Різницеву машину № 2», послуговуючись кресленнями і ма- теріалами XIX століття. У 1991 році команда інженерів закінчила обчислювальну частину машини і якраз встигла продемонструвати її до 200-річчя з дня народження Беббіджа. Пристрій працював без- доганно і підтвердив законне місце Беббіджа в історії створення обчис лювальних машин. Пристрій, до якого у 2002 році додали друкарський апарат, за- раз виставляється у музеї разом із половиною мозку Беббіджа (інша половина зберігається у Гантері- анському музеї, теж у Лондоні). Музей науки, Ексгібішн-роуд, Лондон. 51,498190 пн. ш., 0,173972 зх. д. Тепер у робочому стані: вікторіан- ський комп’ютер Чарльза Беббіджа.
RkJQdWJsaXNoZXIy MjA3MDkx