«Багряна країна» Джо Аберкромбі

19 в шкіряній сумочці, що звисала з його товстого вказівного пальця. Вона випросталась, витерла рукавицею чоло, відкрила сумочку й зазирнула. —Тут усе? —Я тебе не пограбую. —Саме так, дідько. — Вона почала рахувати. Злодія завжди можна відрізнити за тим, з якою турботою він ставиться до своїх грошей, казала її мати. —Може, мені варто передивитись кожен мішок і переконатись, що там нормальне зерно, а не лайно? Шай пирхнула: —А якби там було лайно, ти б його не продавав? Торгівець зітхнув: —Хай буде по-твоєму. —Хай буде. —Так завжди буває, — сказав Лемб. Всі замовкли, поки вона бряжчала монетами й рахувала в голові. —Чув, Ґлама Ґолден виграв ще один бій у ямі біля Ґреєра, — сказав Клей. — Кажуть, він найжорсткіший покидьок у Ближньому Краї, а жорстких покидьків тут вистачає. Треба бути дурнем, щоб проти нього ставити. І дурнем, щоб із ним битися. —Це точно, — пробурмотів Лемб, який завжди мовчав, коли йшлося про насилля. —Чув від одного мужика, він так віддухопелив старого Ведмедя, що в того кишки з дупи полізли. —Це ж весело, хіба ні? — спитала Шай. —Але ж не коли серуть нутрощами. —Така собі історія. Клей знизав плечима. —Я знаю й гірші. Чули про бій біля Ростода? —Щось чула, — пробурмотіла вона, намагаючись не збитись.

RkJQdWJsaXNoZXIy MjA3MDkx