20 —Повстанців знову розбили. Цього разу сильно. Всі втекли. Принаймні ті, кого не схопила Інквізиція. —Бідолашні покидьки, — сказав Лемб. Шай на мить зупинилась, але тоді продовжила рахувати. Навколо повно бідолашних покидьків, але це не її справа. Їй вистачає турбот із братом, сестрою, Лембом, Ґаллі, фермою. Немає часу ридати через біди інших, які ті самі й накликали. —Можливо, вони стануть у Малкові. І не лише вони. — Затріщав паркан, коли Клей сперся на нього своєю широкою спиною, запхнувши руки під пахви так, що лише великі пальці стирчали. — Війна майже закінчилась, якщо це можна назвати війною. Багато людей втратили землю. Усе або згоріло, або ще щось. Шляхи відкриті, кораблі пливуть. Народ раптом кинувся шукати щастя на заході. — Він кивнув на натовп, що не розходився, хоч сонце вже сідало. — Це лише перші ластівки. Наближається повінь. Лемб шморгнув носом. — Скоро вони побачать, що гори — це не суцільний гігантський шмат золота, і потечуть назад. —Дехто так. А дехто пустить коріння. А тоді прийде Союз. Скільки б землі в Союзу не було, їм завжди треба ще, тим паче коли пахне грошима. Той старий виродок Сарміс стоїть на кордоні й брязкає мечем за Імперію. Але він ним постійно брязкає. Думаю, це не зупинить приплив. — Клей підійшов до Шай і заговорив тихіше, ніби розповідав таємницю. — Я чув, агенти Союзу вже були в Гормрингу, говорили про анексію. —Вони підкуповують людей? — В одній руці у них монета, звісно, але в іншій — клинок. Як завжди. Треба вирішити, що робити, якщо вони прийдуть у Скверділ. Маємо триматися разом. Ті, хто тут уже давно. —Мене не цікавить політика. — Шай узагалі не цікавило те, від чого виникають проблеми. —Нікого не цікавить, — сказав Клей, — але іноді політика цікавиться нами. Прийде Союз і принесе закон.
RkJQdWJsaXNoZXIy MjA3MDkx