21 —Здається, закон — не така й погана штука, — збрехала Шай. —Може, й так. Але за законом ідуть податки, як за віслюком віз. —Не скажу, що обожнюю податки. —Це просто більш вигадливий спосіб красти, хіба ні? Нехай мене краще пограбує чесна людина, в масці і з кинджалом, ніж якийсь холоднокровний виродок із ручкою та папірцем. —Не знаю, — пробурмотіла Шай. Нікому з людей, яких вона грабувала, це не сподобалось. Деяким — менше за інших. Вона висипала монети в торбинку й затягнула шнурок. —Порахувала? — спитав Клей. — Усе на місці? —Цього разу так. Але я не втрачатиму пильності. Торгівець вишкірився: —Іншого я й не чекав. Вона прихопила ще деякі речі — сіль, оцет, цукор, бо той з’являвся лише періодично, шмат в’яленої яловичини, пів пачки цвяхів. Клей очікувано пожартував, що вона й сама гостра, як цвях. Шай очікувано пожартувала, що приб’є цвяхом хазяйство Клея до його ноги. Лемб очікувано пожартував, що хазяйство Клея замале для цього. Вони трохи пореготали зі своїх дотепів. Захопившись, Шай мало не купила Піту нової сорочки, але цього вони собі вже не могли дозволити, скільки б та не коштувала. Лемб погладив її по руці, й вона взяла натомість голки та нитки, щоб пошити нову сорочку з його старих. Мабуть, вона могла б зшити штук п’ять для Піта з однієї Лембової, такий хлопець був худий. Голки були якісь незвичайні. Клей сказав, їх виготовляли на машині в Адуа, по сотні за раз. Шай всміхнулась, уявивши, як Ґаллі хитає сивою головою і каже: «Голки з машини, що ж буде далі?». А Ро покрутила б їх у своїх прудких пальцях, намагаючись зрозуміти, як це зробили.
RkJQdWJsaXNoZXIy MjA3MDkx