22 Шай на мить спинилась біля спиртного й облизала губи. Скло виблискувало бурштином у темряві. Та все ж змусила себе пройти повз, сперечаючись із Клеєм через його ціни. —Ніколи більше не приходь у цю крамницю, божевільна сучка! — кинув їй услід продавець, поки вона вмощувалась на возі біля Лемба. — Ти мене мало не розорила! —До наступного сезону? Він помахав своєю пухкою рукою, відвернувшись від клієнтів. —Так, побачимось. Вона потяглась до гальм і мало не торкнулася бороди північанина, на якого перед тим наштовхнувся Лемб. Той стояв біля воза з таким виглядом, ніби намагався щось пригадати, заткнувши великі пальці за пояс для меча. Біля його долоні стирчало велике просте руків’я. Грубуватий на вигляд персонаж. Коло ока блищав шрам, що ховався іншим кінцем у шершавій бороді. Мило всміхаючись, Шай дістала ніж і перевернула лезо так, щоб воно ховалося за її рукою. Краще мати клинок і не втрапити в халепу, ніж втрапити в халепу й не мати клинка. Північанин щось сказав своєю мовою. Лемб трохи згорбився, навіть не озирнувшись. Чоловік знову заговорив. Лемб буркнув щось у відповідь, смикнув за поводи, й віз покотився. Шай погойдувалася в такт колесам. Коли вони трохи проїхали розритою вулицею, вона зиркнула через плече. Північанин стояв у куряві з-під їхніх коліс і супився. —Що він хотів? — Нічого. Вона сховала ніж у піхви, вперлась одним черевиком у поручень, відкинулась і натягла нижче капелюха, щоб призахідне сонце не світило в очі. — У світі повно дивних людей. Якщо переживатимеш, що вони думають, то хвилюватимешся все життя. Лемб згорбився сильніше, ніж завжди, ніби хотів провалитись у власні груди.
RkJQdWJsaXNoZXIy MjA3MDkx