15 Він ще більше скривився. Сивобороде обличчя вкрилось старими шрамами й зморшками, обвітрене й брудне. —Торгівля — це не моє. Шай, ти ж знаєш. — Нагадай, а що взагалі твоє. Окрім як тягати мішки? — кинула вона через плече й рушила до «Обмінника Клея», пропустивши кілька галасливих кіз і боком ковзнувши в натовп. —Це вже щось, хіба ні? — пробурчав Лемб. У крамниці було ще тісніше, ніж на вулиці. Пахнуло спиляним деревом, спеціями та натрудженими тілами. Шай довелось протиснутись між працівником і чорнющим південцем, який намагався щось пояснити невідомою їй мовою. Тоді обійшла пральну дошку, що звисала з низьких кроков, і недбало штовхнула її ліктем. Пройшла повз насупленого Ґоуста, у чийому рудому волоссі стирчали гілочки та листя. Весь цей народ, що преться на захід, — можливість заробити. І горе тому торгівцю, що спробує стати між Шай і її грошима. —Клей! — заревіла вона, бо шепотіти тут було марно. — Клей! Продавець, який саме зважував на величезних вагах борошно, насупився. —Шай Саус у Скверділі. Мені сьогодні щастить. —Схоже на те. Ціле місто бовдурів, яких можна надурити! — Вона зробила акцент на останньому слові. Кілька голів повернулись. Клей уперся своїми великими кулаками в стегна. —Ніхто нікого не дурить, — сказав він. —Не дурить, поки я за всім стежу. — Шай, ми з твоїм батьком домовились про двадцять сім. —Ти знаєш, що він мені не батько. І знаєш, що ніхто ні про що не домовиться, поки я не погоджусь. Клей вигнув брову, зиркнувши на Лемба. Північанин втупився в підлогу й почав відходити вбік, ніби намагався
RkJQdWJsaXNoZXIy MjA3MDkx