16 — Саме так, — киваю. А потім додаю: — Можна до тебе присісти? Ти мовчки посуваєшся, звільняючи місце. Я вмощуюсь поруч, і ми починаємо гойдатися разом. Тиша триває. Я відчуваю необхідність її заповнити. — Тут сьогодні якось особливо добре, правда? — пробую повернутися до ввічливого смолтоку 1. — Тут завжди чудово, — погоджуєшся ти, — але зараз особливо, бо і день незвичайний, — вловивши мій нерозуміючий погляд, пояснюєш з багатозначним виразом: — Сьогодні весняне рівнодення. — Так, знаю, — швидко брешу я у відповідь. Насправді я нічого про це не знав. — В багатьох культурах він вважається справжнім початком нового року, — з посмішкою додаєш ти, бачачи мої зашарілі щоки. — То ти прийшла сюди святкувати? — Не зовсім. Скоріше, щоб атмосферніше читати оце, — ти показуєш мені обкладинку своєї книги. З полегшенням розумію, що впізнаю її. Я не дуже цікавлюся класичною літературою, але це ми проходили минулого року в університеті. — «До мене вурдалаки, до мене упирі! Кличте Вія!» — цитую я суворим голосом. Ти смієшся та жвавішаєш. — Так, саме так, — охоче киваєш. — Це одна з моїх улюблених книг Гоголя. Я нею, можна сказати, 1 Смолток (англ. small talk) — коротка невимушена розмова або світська бесіда між незнайомцями або малознайомими людьми, мета якої — обмін не думками, а люб’язностями. (Тут і далі прим. ред.)
RkJQdWJsaXNoZXIy MjA3MDkx