«Біла кімната» Марії Маргуліс

Розділ 1 Пробудження Дідько, як же хочеться пити. Сухість у роті — така мерзенна, наче нічого не пив два дні, — стала першим, що я відчув, щойно прийшов до тями. А за нею одразу головний біль. Сильний. Дуже сильний. Від потилиці поширювалося пульсуюче неприємне відчуття, ніби по ній кілька разів пройшлися молотом. Або ніби я добряче налигався напередодні. Не розплющуючи очей, обережно торкаюся голови в пошуках синця. Болить нещадно, але рука намацує тільки волосся і гладку шкіру. Напевно, все ж таки похмілля. Знати б ще, що саме я пив і навіщо так багато. І чому все тіло затерпло. І де я взагалі. Повільно розплющую очі, по яких одразу ж б’є засліплююче світло. У вухах дзвенить. Мружачись, впираюсь поглядом в поверхню столу, за яким, виявляється, сиджу. Судячи з закляклості в тілі, тут я і проспав всю ніч.

RkJQdWJsaXNoZXIy MjA3MDkx