11 — На всіх? — перепитав охриплим голосом, роблячи ковток. Так, вода. Прохолодна. Жадібно ковтаю, намагаючись позбутися сухості в роті. Голову справді починає відпускати. — Ага, — пролунав голос ззаду. — Привіт, — пробасив одночасно з ним хтось. — Ласкаво просимо до клубу, — промимрив третій. Я обернувся. Світло з вікон настільки засліпило мене спочатку, що я навіть не зрозумів, що в кімнаті були й інші люди. Переді мною стояло ще троє чоловіків. Один високий, худий. Обличчя витягнуте, холодне. Другий, навпаки, посміхався. Хоч і не дуже весело. Густе темно-каштанове волосся, дорогий діловий костюм. Перевів очі на третього — той на вигляд спортивний, молодий. Стоїть до мене боком, погляд опущений вниз, наче не має сил на мене дивитися. Усі вони здаються різними, але водночас якимись схожими. Напевно, справа в цій блідості та в темних колах під очима — вони у всіх точно були однакові. Хто ви, та що я в біса з вами тут роблю? — Ви хто? — спитав я після кількох секунд мовчання. Туман в голові та перед очима поволі розсіювався. — Сам не хочеш представитися? — холодно запитав пан Витягнуте Обличчя. — Що? — від різкого тону я розгубився. — Як тебе звати, питаю, — роздратовано повторив Витягнутий. — Я...
RkJQdWJsaXNoZXIy MjA3MDkx