«Божі воїни» Анджея Сапковського
14 Длоуга Тршіда натомість привітала його домінуючим і просто приголомшливим запахом хліба. У пекарських крамницях, на ля- дах і прилавках золотилася, скільки сягало око, красувалася і пахтіла славетна празька випічка. Хоча в госпісі він снідав і го- лоду не відчував, проте не втримався — у першій же пекарні ку- пив дві великі свіжесенькі булки. Булки, які тут називали цаль- тами ?i , мали настільки виразно еротичну форму, що Рейневан досить довго йшов Длоугою Тршідою, наче вві сні, натикаючись на крамниці, поринувши у гарячі, як пустельний вихор, думки про Ніколетту. Про Катажину Біберштайн. Серед перехожих, на яких він наскакував і яких штовхав, було кілька дуже привабли- вих пражанок різного віку. Він їх не помічав. Неуважно просив вибачення та йшов далі й навпереміну то гриз цальту, то вдив- лявся в неї, як зачарований. Ринок Старого Міста привів його до тями смородом крові. «Гм, — подумав Рейневан, доїдаючи цальту, — тут воно, мо- же, й не дивно. Саме для цієї бруківки кров — річ звичайна. Адже Яна Желівського і вісьмох його товаришів стяли саме тут, у Ратуші Старого Міста, заманивши їх сюди того березневого понеділка. Коли після віроломної страти в ратуші мили підло- гу, червона піна лилася з-під воріт ручаями, стікала, здається, аж до ганебного стовпа посеред ринку і збиралася там вели- чезною калюжею. А невдовзі, коли звістка про смерть трибу- на викликала в Празі вибух гніву і жадобу помсти, кров поте- кла всіма навколишніми канавами». У напрямку костелу Матері Божої перед Тином ?ii ішли люди, купчилися в підсінні, яке вело до воріт храму. «Рокіцана буде проповідувати, — подумав Рейневан. — Варто би послухати, що Ян Рокіцана може сказати». Вислуховувати проповіді Яна Рокі- i Цальта — продовгаста плетена булочка (від нім . Zelten). ii Тин — район Праги.
RkJQdWJsaXNoZXIy MjA3MDkx