«Божі воїни» Анджея Сапковського
15 цани завжди мало сенс. Завжди. А надто тепер, у часи, коли так званий перебіг подій постачав теми для проповідей у просто-та- ки страхітливому темпі. Було, ой було про що проповідувати. І варто було слухати. «Немає часу, — нагадав він собі. — Є важливіші справи. І є проблема. Проблема полягає в тому, що за мною стежать». * * * Те, що за ним стежать, Рейневан зауважив уже давно. Одразу після виходу з госпісу, біля костелу Святого Хреста. Переслідува- чі були дуже вмілі, не впадали в око, дуже спритно ховалися. Але Рейневан помітив за собою хвіст. Бо це було вже не вперше. Він знав, у принципі, ким були ті, що за ним стежили, і за чи- їм наказом вони це робили. Але це не мало особливого зна- чення. Йому треба було відірватися від хвоста. Він навіть мав план. * * * Він вийшов на людний, галасливий і смердючий Худоб’ячий торг, змішався з натовпом, який рухався у бік Влтави та Кам’яного мосту. Він хотів зникнути, а на мості, у вузькій горловині, в тіс- нині, що з’єднувала Старе Місто з Малою Страною і Градчана- ми, у натовпі та юрмі, були великі шанси зникнути. Рейневан пет- ляв у тисняві, налітаючи на перехожих і збираючи прокльони. — Рейнмар! — один із тих, на кого він з розгону наскочив, замість почастувати його, як решта, «сучим сином», назвав йо- го хресним іменем. — Ради Бога! Ти тут? — Я тут. Послухай-но, Радіме… Господи, що це так тхне? — Оце, — Радім Тврдік, низький і не дуже молодий чоловік, показав на відро, яке тягнув. — Це глина і шлам. З берега рі- ки. Вони потрібні мені… Ти знаєш навіщо.
RkJQdWJsaXNoZXIy MjA3MDkx