«Божі воїни» Анджея Сапковського
17 — Стежать, — повторив Радім Тврдік. — Ті, що завжди? — Мабуть. Бувай. — Чекай. — Це ж на що? — Це нерозумно — намагатися відірватися від хвоста. — Чому це? — Для тих, хто стежить, — несподівано тверезо пояснив чех, — спроби відірватися від хвоста — виразна ознака, що той, за ким стежать, має нечисте сумління і хоче щось приховати. На злодії шапка горить. Те, що ти не йдеш на Суконницьку, це розумно. Але не петляй, не втікай, не ховайся. Роби те, що завжди робиш. Виконуй повсякденні заняття. Втоми пересліду- вачів нудною повсякденною рутиною. — Наприклад? — Мені пересохло в горлі від копання того шламу. Ходімо «Під рака». Вип’ємо пива. — За мною стежать, — нагадав Рейневан. — Ти не боїшся… — А чого, — чарівник підняв своє відро, — мені боятися? Рейневан зітхнув. Празькі маги не вперше його дивували. Він не знав, чи це гідна поваги холоднокровність, чи звичайнісінь- кий брак уяви, але деякі місцеві чарівники, здавалося, зовсім не переймалися фактом, що стосовно тих, хто займався чорною магією, гусити бували лютішими від Інквізиції. Maleficium, чарів- ництво, згадувалося серед смертних гріхів, які четверта празь- ка стаття наказувала карати смертю. А коли йшлося про празь- кі статті, з гуситами не було жартів. Калікстинці з Праги, які вважали себе поміркованими, зовсім не поступалися в цьому плані таборитським радикалам і фанатикам-Сиріткам. Упійма- ного чарівника саджали в бочку — і в бочці-таки спалювали на багатті. Вони повернулися у бік ринку, перейшли Ножівничу, по- тім подалися вулицею Злотників, потім — Сватоїльською. Ішли
RkJQdWJsaXNoZXIy MjA3MDkx