«Божі воїни» Анджея Сапковського
19 на Здераз. Тепер я лікую в госпісі богуславів. Тут, на Старому Місті. Біля костелика Святих Симона і Юди. — Добре, добре, — махнув рукою Жировський, якому все це було відомо. — Що пити будете? Ах, зараза, вибачте. Знайом- теся. Пасовані пани: Ян Куропатва з Ланьцухова герба Шре- нява і Єжи Скірмунт герба Одровонж. Перепрошую, але що це тут так, курва, смердить? — Шлам. Із Влтави. * * * Рейневан і Радім Тврдік пили пиво. Поляки пили ракуське ви- но і їли тушковану баранину, заїдаючи хлібом. При цьому вони демонстративно голосно розмовляли по-польськи, розповіда- ли один одному різні дотепи й після кожного з них вибухали го- лосним реготом. Перехожі відверталися, матюкалися собі під ніс. Часом спльовували. Починаючи від Великодня, а точніше — від страсного чет- верга, думка про поляків серед чехів була не найкращою, а їх- нє становище в Празі — не найвищим. І виявляло тенденцію до подальшого спадання. Із Сигізмундом Корибутовичем, якого скорочено називали Корибутом, небожем Ягелла, кандидатом на чеського короля, приїхало за першим разом щось зо п’ять тисяч, за другим — зо п’ять сотень польських лицарів. У Корибуті багато хто вбачав надію і порятунок для гуситської Чехії, а поляки відважно би- лися за Чашу і закон Божий, не шкодували крові під Карлштай- ном, під Їглавою, під Рецом і під Усті. Попри те, їх не любили навіть чеські товариші по зброї. Хіба можна було любити тип- чиків, які пирскали сміхом, почувши, що їхні чеські товариші по зброї мають прізвища Піцек із Псікоус або Садло зі Старої Кобзі? Які диким реготом реагували на такі імена, як Цвок із Халупи або Доупа з Засади?
RkJQdWJsaXNoZXIy MjA3MDkx