«Божі воїни» Анджея Сапковського
26 Рейневан постійно відчував спиною чийсь погляд. Виходило, що тих, які за ним стежили, ще не втомила нудна рутина. «Га- разд, — подумав Рейневан, — гаразд, гультіпаки, матимете від мене цієї рутини ще більше. Аж обригаєтеся». Він пішов Кожевною, тісною від чинбарських майстерень і крамниць. Кілька разів зупинявся, вдаючи, ніби цікавиться крамом, крадькома оглядався. Він не помічав нікого, хто би скидався на шпика. Але знав, що десь там вони були. Не доходячи до костелу Святого Гавела, повернув, зайшов у провулок. Він рухався у бік Каролінуму ?i , свого рідного універ- ситету. У рамках рутини саме туди він і прямував, збираючись послухати якийсь диспут. Він полюбляв ходити на університет- ські диспути і кводлібети ?ii . Раніше, невдовзі після прибуття до Праги, він бував на них доволі часто. Після того ж, як у неділю Quasimodogeniti ?iii , першу після Великодня 1426 року, прийняв причастя під обома видами, приходив до lectorium ordinarium регулярно. Як справжній неофіт, він хотів якнайглибше пізна- ти таємниці й заплутані місця своєї нової релігії, а вони якось найлегше доходили до нього під час догматичних спорів, які регулярно вели представники поміркованого і консервативно- го крила, згрупованого навколо Яна Пршибрамського, з пред- ставниками радикального крила, себто людьми з кола Яна Ро- кіцани і Пітера Пейна, англійця, лолларда і вікліфіста. Але справжнім запалом відзначалися ті диспути, на які прибували справжні радикали — з Нового Міста. Отоді ставало справді ве- село. Рейнкеван був свідком, як Пейна, який захищав якусь ві- кліфістську догму, обізвали «скурвеним енглішем» і закидали i Каролінум (Karolinum) — Карлів університет. ii Quaestiones de quodlibet, середньовічна університетська гра, одна із форм навчання, яка полягала в тому, що викладач і студенти обмінювалися не- простими запитаннями. iii Перша неділя після Великодня.
RkJQdWJsaXNoZXIy MjA3MDkx