«Божі воїни» Анджея Сапковського
29 — Мені шкода, — голос Флютика був холодний, як лютневий вітер, — але цього не вдасться зробити. Якби він міг здобути- ся на голос, ти мені взагалі не знадобився би. Ну ж бо, забе- ріть звідси це стерво. Наказ виконали блискавично. Накази Флютика завжди вико- нували блискавично. Богухвал Неплах, на прізвисько Флютик, був шефом розвідки і контррозвідки Табора, підпорядковував- ся безпосередньо Прокопові Голому. А коли ще був живий Жиж- ка — безпосередньо Жижці. — Сідай, Рейневане. — Я не маю ча… — Сідай, Рейневане. — Ким був цей… — Повішеник? Зараз це не має жодного значення. — Він був зрадником? Католицьким шпигуном? Був, як я ро- зумію, винний? — Га? — Я питаю, чи він був винний. — Тобі йдеться, — Флютек недобре подивився, — про есха- тологію? Про остаточні справи? Якщо так, то все, що я можу, це послатися на нікейський символ віри: розп’ятий при Понтії Пілаті Ісус помер, але воскрес і вдруге прийде зі славою, суди- ти живих і мертвих. Кожного судитимуть за його думки і вчин- ки. І тоді буде встановлено, хто винний, а хто ні. Встановлено, так би мовити, остаточно. Рейневан зітхнув і покрутив головою. Сам собі був винен. Він же знав Флютика. Міг і не питати. — Тому не має значення, — Флютик показав головою на бал- ку і обрізану мотузку, — ким він був. Важливо, що він устиг по- віситися, поки ми виламували двері. Що я не зможу змусити його заговорити. А ти його не ідентифікував. Стверджуєш, що
RkJQdWJsaXNoZXIy MjA3MDkx