«Божі воїни» Анджея Сапковського
30 це не той. Не той, кого ти начебто підслухав, коли він учиняв змову з вроцлавським єпископом. Правда? — Правда. Флютик зміряв його паскудним поглядом. Очі Флютика, чор- ні, як у куниці, що цілилися вздовж довгого носа, ніби отвори люф двох гаківниць, були здатні на дуже паскудні погляди. Бу- вало, що в чорних очах Флютика з’являлися два маленькі бі- сики, які раптом, немов по команді, одночасно беркицалися. Рейневан уже бачив щось подібне. Щось подібне зазвичай бу- ло провісником дуже неприємних речей. — А я думаю, — сказав Флютик, — що неправда. Я думаю, що ти брешеш. Що ти від початку брехав мені, Рейневане. Звідки Флютик взявся у Жижки, ніхто не знав. Чутки, ясна річ, ходили. Одні вважали, що Богухвал Неплах (справжнє ім’я Єгорам бен Їцхак) був євреєм, учнем школи рабинів, якого просто так, із примхи, гусити пощадили під час різанини в гет- то в Хомутові, у березні 1421 року. На думку інших, насправ- ді він називався не Богухвал, а Готтлоб, і був німцем, купцем із Пльзеня. На думку ще інших, він був ченцем, домініканцем, якого Жижка — з невідомих причин — особисто врятував під час різні священиків і монахів у Бероуні. Ще інші стверджува- ли, що Флютик був чаславським пробощем, який вчасно від- гадав кон’юнктуру, пристав до гуситів і з неофітським запа- лом влазив Жижці в сраку — та ще й так вдало, що допнувся посади. Рейневан був схильний вірити саме останнім чуткам: Флютик мусив бути священиком, на це вказували його підла нещирість, дволичність, жахливий егоїзм і просто неймовір- на жадібність. Саме жадібності Богухвал Неплах завдячував своїм прі звиськом. Річ у тім, що коли в 1419 році католицькі пани опа- нували Кутну Гору, найважливіший у Чехії центр видобування
RkJQdWJsaXNoZXIy MjA3MDkx