«Божі воїни» Анджея Сапковського
31 благородних металів, відрізана від кутногорських копалень і монетних дворів гуситська Прага почала карбувати власну монету — мідяки із залишковим вмістом срібла. Це була нік- чемна і практично позбавлена вартості монета, її паритет май- же дорівнював нулю. Тому празькі гроші зневажали, їх презир ливо прозвали «флютиками». Тож коли Богухвал Неплах почав виконувати в Жижки функції шефа розвідки, до нього момен- тально причепилася кличка «Флютик». Річ у тому, що дуже швидко з’ясувалося, що Богухвал Неплах заради звичайного собі флютика був готовий на все. Точніше: що Богухвал Неплах за звичайним собі флютиком завжди готовий зігнутися, хоч би й до гною. І що Богухвал Неплах жодного флютика не легкова- жить — ніколи-преніколи не змарнує нагоди звичайний собі флютик украсти або розтратити. Яким чудом Флютик втримався в Жижки, який у своєму Но- вому Таборі суворо карав розтратників і залізною рукою вико- рінював злодійство, залишалося загадкою. Залишалося загад- коюі те, чому пізніше Неплаха терпів не менш принциповий Прокоп Голий. Пояснення напрошувалося єдине: у тому, що Флютик робив для Табора, Богухвал Неплах був фахівцем. А фа- хівцям багато що вибачається. Треба вибачати. Бо фахівці — рід- кість. — Якщо хочеш знати, — продовжив Флютик, — то я цю твою розповідь — як, зрештою, і твою особу, — від самого початку на- діляв надзвичайно малим кредитом довіри. Таємні з’їзди, се- кретні наради, всесвітні змови — це речі, добрі для літератури, вони личать такому собі, скажімо, Вольфрамові фон Ешенбаху ?i . Авжеж, у Вольфрама приємно почитати про таємниці та змови: i Вольфрам фон Ешенбах (бл. 1170—1220) — німецький поет, автор лицар- ської поеми «Парсіфаль» про пошуки Грааля.
RkJQdWJsaXNoZXIy MjA3MDkx