«Божі воїни» Анджея Сапковського
33 тисот гривень, награбованих у збирача податків. Що ти на це скажеш, медику? — Те, що й завжди, — Рейневан позіхнув. — Ми ж це вже про- ходили. На твоє зачовгане і нудне запитання я дам, як завж- ди, зачовгану і нудну відповідь. Ні, брате Неплаху, я не поділю- ся з тобою грішми, забраними в колектора. Причин на це є кілька. По-перше, в мене нема цих грошей, бо це не я їх за- грабастав. По-друге… — А хто їх заграбастав? — Нудно кажучи: не маю уявлення. Обидва золоті бісики підскочили і з розгону беркицнулися. — Брешеш. — Звичайно. Я вже можу йти? — У мене є докази, що ти брешеш. — Ого. — Ти стверджуєш, — Флютик прошив його поглядом, — що цей твій міфічний з’їзд відбувся тринадцятого вересня і що в ньому брав участь Каспар Шлік. Так от, з першорядних дже- рел я знаю, що тринадцятого вересня 1425 року Каспар Шлік був у Буді. А отже, він не міг бути у Шльонську. — Гівняні в тебе джерела, Неплаху. Але ні, це ж провокація. Ти намагаєшся захопити мене зненацька, загнати у пастку. Зрештою, вже не вперше. Правда? — Правда, — Флютик не зморгнув оком. — Сідай, Рейнева- не. Я ще з тобою не закінчив. — У мене нема грошей колектора, і я не знаю… — Заткнися. Якийсь час вони мовчали. Бісики в очах Флютика заспоко- їлися, майже зникли. Але Рейневан не давав себе обдурити. Флютик почухав носа. — Якби не Прокоп… — тихо сказав він. — Якби не те, що Прокоп заборонив мені пальцем вас торкатися, тебе і того тво-
RkJQdWJsaXNoZXIy MjA3MDkx