«Божі воїни» Анджея Сапковського
Світ, зацні панове, останнім часом поширився нам і збільшив- ся. Та й змалів заїдно. Смієтеся? Що я нісенітниці плету? Що одне другому пере- чить. От я вам зараз доведу, що аж ніяк. Гляньте, милостиві панове, у вікно. І що ви бачите за ним, на що вигляд відкривається? На стодолку, відповісте, як воно і є, і на нужник за нею. А далі що, спитаю я вас, там, за нужни- ком? Так отож, бачте, якщо я запитаю в дівки, яка оце з пивом до нас поспішає, то вона відкаже, що за нужником — житнє по- ле, за полем — Яхимова загорода, за загородою — смолярня, а далі — далі то вже, мабуть, Козолупа Мала. Запитаю корчма- ря нашого, то той, позаяк більш освічений, додасть, що це зов- сім не кінець, що за Козолупою Малою є ще й Велика Козолу- па, за ними — поселення Коцмирів, за Коцмировом — село Лази, за Лазами — Гощ, а за Гощем уже, напевно, Твардогура буде. Але бачите, як воно: що ученішого чоловіка запитаю, як ото вас, для прикладу, то далі від нашої стодолки, нашого нуж- ника й обидвох Козолуп відійдемо — світлішому-бо розумові ві- домо, що на Твардогурі світ також не закінчується, що далі є Олесниця, Бжег, Неможлін, Ниса, Глубчиці, Опава, Новий Їчин, Тренчин, Нітра, Остригом, Буда, Белград, Рагуза, Яніна, Коринф, Крит, Александрія, Каїр, Мемфіс, Птолемей, Фіви… І що? Хіба не росте світ? Не стає для нас дедалі більшим? А воно ж і це ще не кінець. Якщо йти далі за Фіви, у верхів’я Нілу, який як ріка Гіхон з джерела в земному раю витікає, то
RkJQdWJsaXNoZXIy MjA3MDkx