«Божі воїни» Анджея Сапковського
8 готує дон Енріке, якого вже дехто «Мореплавцем» — El Nave gador — називати починає. Воістину подивляю я з цих мореплавців і шанобу велику до них почуваю. Безстрашні вони люди. Адже ж жахіття яке: пускатися в океан під вітрилами! Таж там шквали і шторми, підводні скелі, магнітні гори, моря киплячі і в’язкі, весь час тобі коли не вири, то турбуленції, а як не турбуленції, то течії. Від потвор аж кишить, повно там водяних зміїв, морських серпентів, тритонів, гіпокампів, сирен, дельфінів і пластуг ?i . Рояться в морі sanguissugae, polypi, octopi, locustae, cancri, pistrixi різні et huic similia ?ii . А найстрашніше наприкінці — там-бо, де закінчується океан, за краєм, починається Пе- кло. Чому, думаєте, сонце, коли заходить, таке червоне? Оце ж тому, що в ньому відбивається пекельний вогонь. А по всьому океані порозсіювані діри, і якщо каравелою на таку діру необачно напливаєш, то падаєш просто до пекла, шкереберть, разом з кораблем і зі всім. Таким воно, вид- но, робом було створено, щоб не дати смертному чоловіко- ві по морях плавати. Пекло — то кара для тих, хто заборо- ну порушує. Але, наскільки я знаю життя, португальців це не стримає. Позаяк navigare necesse est ?iii , а за горизонтом є острови та зем- лі, які треба відкрити. Треба нанести на мапи далеку Тапроба- ну, описати в ротейруш шлях до таємничого Сіпангу, позначи- ти на портоланах Insole fortunate, Щасливі острови ?iv . Треба плисти далі, шляхом святого Брендана ?v , шляхом мрій, до Hy i Пластуга — камбала. ii П’явки, поліпи, восьминоги, сарана, раки, акули… та їм подібні ( лат. ). iii «Плавати морем необхідно» ( лат. прислів’я ). iv Ротейруш — лоції ( порт .). Портолани — середньовічні морські карти. v Святий Брендан — покровитель Ірландії, визнаний ірландський морепла- вець VІ століття, саги про два його плавання були в Середньовіччі не менш популярні, ніж легенди про лицарів Круглого столу.
RkJQdWJsaXNoZXIy MjA3MDkx