19 темряву, і, навіть тремтячи від звичного холоду, вона швидко занурювалася в сон. Потягнулася до своєї м’якої ковдри й накинула її на плечі, намагаючись не думати про те, як їй холодно, намагаючись взагалі не думати. Насправді вона так сильно здригалася, що ледве помітила, як він сів, і його вага продавила матрац в ногах ліжка. Алізе стримала крик. Її очі розплющилися, утомлені зіниці намагалися осягнути більше. Алізе несамовито поплескала по ковдрі, подушці, зношеному матрацу. На її ліжку не було тіла. У кімнаті нікого не було. Невже вона марить? Вона намацала свічку і впустила її. Руки тремтіли. Авжеж, це сон. Матрац зарипів — вага змістилася, — і Алізе переповнив настільки сильний страх, що їй здалося, ніби перед очима промайнули іскри. Вона відштовхнулася назад, ударившись головою об стіну, і в якийсь спосіб біль сфокусував її паніку. Пролунало різке клацання, і полум’я, що застрягло між його примарними пальцями, освітило контури обличчя. Алізе не наважувалася дихати. Вона не могла розгледіти його навіть у силуеті, принаймні чітко. Проте не обличчя, а голос зробив диявола сумнозвісним. Алізе знала це краще за інших. Диявол рідко з’являвся в якійсь подобі плоті, рідкісними були його чіткі та запам’ятовувані послання. Насправді ця істота не була такою могутньою, як стверджувала його репутація, адже йому було відмовлено в праві говорити подібно до інших. Він був приречений назавжди залишатися загадковим і мав право переслідувати людину, лише щоб згубити її, а не наказувати їй.
RkJQdWJsaXNoZXIy MjA3MDkx