20 Зазвичай не було заведено заявляти про знайомство з дияволом, так само як і з упевненістю говорити про його методи, адже присутність такого зла найчастіше пізнавалася тільки завдяки загостренню відчуттів. Алізе не подобалося бути винятком. З певним болем вона визнала обставини свого народження: що саме диявол першим привітав її біля колиски, і його небажані шифри були такими само невідворотними, як і мокрий дощ. Батьки Алізе відчайдушно намагалися вигнати цього звіра з дому, але він повертався знову і знову, назавжди вишиваючи гобелен її життя зловісними передчуттями, що здавалися обіцянкою загибелі, якої вона не могла уникнути. Навіть зараз відчула диявольський голос, відчула його у вигляді духу, який вивільнився всередині її тіла й пронизував її кістки. Жив-був чоловік, — прошепотів він. —Ні, — вона майже викрикнула, запанікувавши. — Не треба ще однієї загадки, будь ласка… Жив-був чоловік, — прошепотів він, — котрий носив по змії на кожному плечі. Алізе затулила вуха обома руками, хитаючи головою. Їй ще ніколи так сильно не хотілося плакати. — Будь ласка, — мовила вона, — будь ласка, не треба… Знову: Жив-був чоловік, котрий носив по змії на кожному плечі. Якщо змії були добре нагодовані, їхній господар переставав старіти. Алізе заплющила очі, підтягнула ноги до грудей. Він не зупинявся. Вона не могла його прогнати. Ніхто не знав, що вони їдять, навіть коли дітей…
RkJQdWJsaXNoZXIy MjA3MDkx