10 була її хвороба — холод, що пронизував її тіло, був таким рідкісним явищем, що вона виділялася навіть серед власного народу, який вважали справді дивакуватим. Дивом вогонь зруйнував лише її одяг і заповнив маленький будиночок димом, який різав очі. Однак слідом пролунав крик, попередивши крихітку, котра зручно примостилася, що її планам прийшов кінець. Розчарована неспроможністю зігріти тіло, вона плакала крижаними сльозами, а мати, витягуючи її з полум’я, отримала страшні опіки, шрами від яких Алізе розглядала ще довгі роки. — Її очі, — промовила налякана жінка своєму чоловікові, котрий прибіг, почувши крики. — Поглянь, що сталося з її очима — вони вб’ють її за це… Алізе потерла очі й закашлялася. Очевидно, вона була надто маленькою, щоб правильно запам’ятати слова, промовлені батьками. Алізе пам’ятала лиш історію, яку часто повторювали і яка так міцно врізалася в її свідомість, що вона уявляла, ніби може пригадати голос своєї матері. Вона ковтнула. Осад диму застряг у горлі. Її пальці заніміли. Знесилена, видихнула свої переживання у вогнище, що розбурхало ще один стовп сажі. Алізе кашлянула вдруге, цього разу так сильно, що голка встромилася в мізинець. Вона сприйняла різкий біль з надприродним спокоєм і обережно витягнула голку, перш ніж оглянути рану. Прокол був глибоким. Повільно, ледь не по одному, її пальці зімкнулися навколо сукні, яку вона все ще стискала в руці, стримуючи цівку крові найвишуканішим шовком. За кілька секунд — протягом яких вона безтямно дивилася вгору, у димар,
RkJQdWJsaXNoZXIy MjA3MDkx