«Через гріх я воскресаю» Кори Райлі

Меддокс 13 — Вони мертві, — прошепотів я. — Усі мертві. Вона намагалася додзвонитися до свого чоловіка, потім до батька та інших членів клубу, але ніхто не відповідав. Зрештою, вона набрала мою маму та помила мене, поки я чекав, коли по мене приїдуть. Мама приїхала біла як смерть. — Ходімо, нам треба забиратися. Вона взяла мене за руку. — А тато? — Ми більше нічого не можемо зробити. Залишатися в Нью-Йорку більше не безпечно. Нам треба поїхати звідси, Меддоксе, і ми ніколи не зможемо повернутися, — вона потягнула мене до нашого старого «форда мустанга» та посадила на пасажирське сидіння. Машина була так забита сумками, що я навіть не бачив нічого крізь заднє скло. — Ми переїжджаємо? — спантеличено запитав я. Вона повернула ключі в замку запалювання. — Ти що, не слухав? Ми повинні покинути це місце назавжди. Ця територія більше не належить «Тартару». Ми житимемо з дядьком у Техасі. Там буде твій новий дім. Мама негайно зателефонувла дядьку Ерлу, просячи допомоги. У неї не було грошей, які батько завжди їй давав, хоча вони постійно сварилися та жили окремо. Дядько Ерл нас прихистив, тож ми переїхали в Техас. Зрештою, мама зійшлася з дядьком і в мене з’явився брат Ґрей.

RkJQdWJsaXNoZXIy MjA3MDkx