Розділ Перший Через кілька годин будинок наповнився друзями, родичами та чоловіками, що працювали на татка. Усі прийшли на моє свято. Я одягнула сукню принцеси та корону. Мені подобалося, що всі дарували мені подарунки, вітали мене та співали «З днем народження». Вежа з подарунків була втричі вищою за мене. Уже пізно ввечері, коли мої повіки злипалися, татко відніс мене в кімнату. — Треба переодягнути тебе в піжаму, — прошепотів він, поклавши мене в ліжко. Я обійняла його за шию та рішуче замотала головою. — Ні, я хочу спати в сукні принцеси. І з короною, — додала я, позіхаючи. Татко усміхнувся. — Ти можеш залишитися в сукні, але з короною тобі буде незручно, — він обережно зняв її та поклав на нічний столик. — Я все ще принцеса, навіть без корони? — Ти завжди будеш моєю принцесою, Марчі. Я усміхнулася. — Обійми перед сном? Татко кивнув та незграбно випростався біля мене, його ноги звисали з мого надто маленького ліжка. Він обійняв мене, і я притулилася щокою до його грудей, заплющуючи очі. Мій татко був найкращим у світі. — Я люблю тебе, татку. І ніколи не покину тебе. Буду жити з тобою та мамою вічно. Тато поцілував мене у скроню: — І я люблю тебе, принцесо.
RkJQdWJsaXNoZXIy MjA3MDkx