«Через гріх я воскресаю» Кори Райлі

Розділ Другий 18 народження пішли тижні інтенсивної підготовки: дегустація торта та всього меню, вибір одягу, коригування списку гостей та ще багато чого. Навіть планувальник подій не зменшував мого навантаження. Усе мало бути ідеально. Мій день народження завжди був однією з найважливіших світських подій року. Після грандіозної вечірки два дні тому мама забрала мене та моїх молодших братів, Амо та Валеріо, на тиждень у таку необхідну відпустку в Гемптоні. Звісно, Валеріо не розумів сенсу відпочинку. Він розганявся на водних лижах по хвилях, поки один із наших охоронців керував човном, ризиковано крутячи його з боку в бік, лиш би догодити брату. Сумніваюсь, що в мене у вісім років було стільки ж енергії, як у цієї дитини. Мама читала книгу, сидячи на шезлонгу в тіні. Її обличчя обрамляли вологі локони світлого волосся. Моє волосся завжди залишалося прямим, навіть день на пляжі не змінював його. Звісно, моє волосся було вугільно-чорним, а не ангельсько-світлим, як у мами. «Чорні, як твоя душа», — жартував постійно Амо. Мій погляд метнувся в його бік. Він влаштував майданчик для кросфіту в тій частині ділянки, куди ми не часто ходили, і виконував щоденну програму тренування. Це було схоже на самокатування, судячи з виразу його обличчя. Я віддавала перевагу курсам пілатесу від тітки Джанни. Звичайно ж, завдяки такій цілеспрямованості у свої п’ятнадцять він був наче Халк. Відчинилися розсувні двері й наша покоївка Лора вийшла із тацею в руках. Я спустила ноги з гамака й усміхнулася, побачивши, що вона приготувала

RkJQdWJsaXNoZXIy MjA3MDkx