Марчелла 19 улюблений полуничний лимонад. Цей напій охолоджував навіть у найспекотніші дні літа. Вона простягнула мені стакан. — Дякую, — сказала я, задоволено потягуючи напій. Лора поставила тарілку зі шматочками охолодженого ананаса на бічний столик. — Ананас не такий смачний, як минулого разу. Я поклала шматочок у рот. Він був трохи терпким. Я зітхнула. — Так важко дістати хороші продукти. Амо підбіг до нас, по його блискучому торсу стікав піт. — Тільки спробуй забризкати потом мою їжу, — попередила я. Він почав демонстративно трястися, ніби мокрий пес, і я схопилася з гамака, зробивши кілька кроків назад, щоб урятувати свій лимонад. Братська любов не розповсюджувалася на їжу… Він з’їв кілька шматочків мого ананаса, навіть не вибачившись. — Чому б тобі не взяти їжу для себе? Я показала на Лору, що саме подавала мамі її лимонад та фрукти. Брат кинув погляд на книгу з маркетингової аналітики на журнальному столику. — Зараз літо. Тобі справді треба тягати з собою домашку? Ти й так найкраща в класі. — Я найкраща в класі саме тому, що тягаю домашку з собою, — пробурчала я. — Усі тільки й чекають, коли я зроблю помилку. Не дочекаються. Амо знизав плечима.
RkJQdWJsaXNoZXIy MjA3MDkx