Марчелла 21 дитя, і водночас достатньо прогресивною, аби репрезентувати нове покоління Фамілії. Амо погано вчився, спав із абиким, ходив у спортивках, а всі навколо казали, що він просто хлопчик і це мине з віком. Якби я хоч раз зробила щось подібне, мене б поховали живцем. На екрані телефона з’явилося повідомлення від Джованні. «Сумую за тобою. Якби не робота, я б миттю приїхав». Пальці завмерли над екраном, щоб набрати відповідь, але я осмикнулася. Я була рада, що стажування в юридичній фірмі Франческо, нашого сімейного адвоката, забирало в нього так багато часу. Мені було просто необхідно кілька днів відпочинку після мінісварки на мій день народження. Якби мені не вдалося впоратися зі своїм невдоволенням до офіційної вечірки на честь наших заручин, то дивитися на нього закоханими очима було б просто неможливо. Вимкнувши звук, я поклала телефон на стіл вниз екраном та взяла книжку. Моя увага була захоплена особливо цікавою частиною сюжету, коли на мене впала чиясь тінь. Піднявши погляд, я побачила перед собою батька. Він вирішував якусь невідкладну справу, пов’язану із «Братвою» у Нью-Йорку. — Моя принцеса, як завжди, важко працює, — сказав він і нахилився, аби поцілувати мене в маківку. — Як все минуло? — поцікавилася, відклавши книгу. Батько стримано усміхнувся. — Тобі немає про що хвилюватися. Усе під контролем. Я стиснула зуби, борючись з бажанням розпитати його про все. Він шукав поглядом Амо, який відразу ж
RkJQdWJsaXNoZXIy MjA3MDkx