Меддокс 9 Я все ще обертав пляшку. Інших забав у мене тут не було. Усі мої іграшки залишилися з Матір’ю, але вчора мене забрав Батько. Вони кричали одне на одного, як завжди. Батько вдарив Матір, залишивши на її щоці червоний відбиток долоні, і відтоді він перебував у поганому настрої. У таких випадках я завжди тримався якомога далі. Прямо зараз він кричав на когось по телефону. Поп, його заступник, зазвичай грав зі мною в ігри, але зараз він сидів за барною стійкою та цілував якусь блондинку. Інші байкери зібралися навколо столу й грали в карти. Вони не хотіли, щоб я їм докучав. Коли я попросив подивитися на їхню гру, один із них штовхнув мене так, що я впав. І я все ще відчував біль у куприку, яким вдарився об підлогу. Почулися кроки, що наближалися. Двері до клубу різко відчинилися, і один із розвідників, спотикаючись, забіг всередину, витріщив очі й крикнув: «Чорний лімузин!». Усі підскочили, наче ці слова були якимось секретним кодом. Я повернув голову до Батька, який вигаркував накази так, що аж слина вилітала з рота. Мені було не зрозуміло, що не так з якоюсь чорною машиною. Пролунав пронизливий крик, а потім почулося булькання. Я кинув погляд на двері, розвідник упав долілиць із сокирою на потилиці, що розрізала його голову, наче стиглий кавун. Витріщивши очі, я впустив пляшку. Тіло рухнуло на землю, розбризкуючи всюди кров. Сокира випала, залишивши глибоку рану в черепі, у якій виднілися шматочки мозку. «Просто як кавун», — знову подумав я.
RkJQdWJsaXNoZXIy MjA3MDkx