«Через гріх я воскресаю» Кори Райлі

Меддокс 11 Я кинув погляд на арсенал у кінці коридору. Один із чоловіків вискочив з-за бару, але його спину наздогнала сокира. Замружившись, я кілька разів схлипнув, перш ніж знову розплющити очі. Кров скарбника повільно розпливалася, сягнувши моїх рукавів, але я не наважувався рухатися. Навіть коли весь мій одяг просяк кров’ю, покривши навіть мої маленькі пальці. На допомогу прийшли ще двоє татових людей. Але цей безумець був наче розлючений ведмідь. Лежачи нерухомо, я слухав крики агонії та люті, спостерігаючи, як тіла одне за одним падали на підлогу. Всюди була кров. Батько закричав, коли чоловік витягнув його з-за барної стійки. Я підірвався, бажаючи допомогти йому, але його погляд прикував мене до місця. Чоловік простежив за поглядом тата. Його обличчя було схоже на обличчя монстра, вкрите кров’ю та скривлене від люті. Я пригнув голову, злякавшись, що він мене побачив. Але він продовжив тягнути тата до стільця. Знаючи, що краще виконувати батькові накази, я залишався на місці протягом, здається, кількох днів, хоча, найімовірніше, минуло лише декілька хвилин. Поганий чоловік почав бити тата та того, хто ще був живий. Я більше не міг дивитися, тож притиснув руки до лоба та заплющив повіки так сильно, що відчув пульс у скронях. Груди та руки були теплими від крові, а штани від того, що я обмочився. Всюди тхнуло сечею та кров’ю. Я затамував подих, але в грудях боляче стиснуло і я мусив зробити вдих. Я почав рахувати секунди, думаючи про морозиво, смажений бекон та фірмовий мамин пиріг із лаймом, але крики

RkJQdWJsaXNoZXIy MjA3MDkx